Після оприлюднення матеріалу під назвою Бандитизм Житомирського УБОЗу. Відео та приїзду до Житомира знімальної групи програми «Знак оклику» телеканалу TVi, до журналіста продовжують звертатися жертви міліційного бандитизму і розповідати моторошні історії.
10 лютого 2011 року житомирський підприємець Олексій Данилов був викрадений біля своєї домівки людьми в масках. На нього напали, жорстоко побили, силоміць затягли до мікроавтобуса і вивезли за межі міста. Олексій залишився живим лише тому, що зумів тихцем навпомацки набрати по «мобільнику» номер свого друга і залишив телефон ввімкнутим, тому бандитську метушню було почуто, друг повідомив батькам Олексія, які звернулись по допомогу до правоохоронних органів.
Олексій впізнав нападників – це були його знайомі Олександр Бобров, Едуард Спиридонов та Руслан Домарецький. Жертву вивезли до лісосмуги і почали повільно вбивати, вимагаючи повернути 8 кілограмів золота, які нібито зникли в одного з нападників, Боброва. Бандити вже не приховували, що для Олексія ця подорож — лише в один кінець. Так би все й сталося і до довгого списку зниклих безслідно людей додалось би прізвище Данилова. Аж раптом до одного з катів зателефонувала дружина і повідомила, що у них на подвір`ї повно міліціонерів: «Швидко везіть його назад до Житомира!», – кричала вона в слухавку.
Напівпритомну закривавлену жертву вкинули до автобуса і повезли назад до міста. Метрів за 400 від домівки Олексія вивантажили, поставили на ноги і повернули в потрібному напрямку...
Під час викрадення і катування Олексій Данилов чітко вгледів тих, хто керував злочином – це були начальник відділу Управління по боротьбі з організованою злочинністю (УБОЗ) УМВС України в Житомирській області Юрій Корнатовський з колегою Струпинським, які від початку до кінця супроводжували викрадення і замах на вбивство. Міліціонери весь час знаходились поруч, пересуваючись чорною «Шкодою».
Сьогодні кримінальна справа про це викрадення знаходиться на розгляді суду Богунського району міста Житомира. Розгляд справи проходить дуже «ефективно» – один з нападників вже потрапив під амністію, іншого взагалі вивели з числа обвинувачених, і навіть сам міліціонер Корнатовський в якості свідка якось приходив в гості! Обвинувачені відкрито хваляться, що знаходяться під «дахом» міліції, а прокуратуру купили за 30 тисяч доларів і тому залишаться безкарними.
В це дуже легко повірити, тому що про продажність прокуратури і міліції на Житомирщині вже легенди складають!
А крім легенд ще й фактів вдосталь …
РЕЗОНАНС ; РЕЗОНАНС ; РЕЗОНАНС ; РЕЗОНАНС ; РЕЗОНАНС
5 березня 2013 року з метою перешкодити оприлюдненню матеріалів про міліційні витівки бандити в погонах організували DDOS атаку на веб — сайт Правозахисного центру «Свобода», про що сповістив інтетрнет — провайдер:
Здравствуйте,
на ваш сайт svoboda.zhitomir.ua обрушился DDOS, который вывел из строя наш сервер, в связи с этим были приняты меры и в данный момент сайт не доступен.
З повагою, Hvosting.ua
Хостинг-провайдер та реєстратор доменних імен.
Також звично не викликає подиву міліційна цензура, запроваджена провладним інтернет — виданням Житомир.інфо: МІЛІЦІНА ЦЕНЗУРА
\"Знак оклику\" TVi в Житомирі. Відео
Подальші наслідки:
У 2014 році одного із спільників «бандитів УБОЗУ», а саме Руслана Домарецького губернатор Житомирщини Сергій Машковський нагородив гарною посадою, мабуть, за значні успіхи у розправах над людьми, читайте тут: така фигня
Вирок Домарецькому, партнеру губернатора Житомирщини:
https://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39047228
Справа
№1-153/12
Категорія 8
1/295/19/14
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.05.2014 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого — судді Гулак Н. А.
секретарі судового засідання: Артемчук І.О., Сокульська О.В., Богатчук О.В., Капустинський А.М., Севрук Ю.С.
з участю прокурорів: Потійчук О.В., , Старунського, Джунь В.В.
з участю захисників: ОСОБА_2, ОСОБА_3
з участю потерпілого ОСОБА_4, представника потерпілого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Житомира, громадянина України, проживаючого: АДРЕСА_4, ПП, одружений, на утриманні має неповнолітню дитину сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого (відповідно до ст. 89 КК України),
в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, —
ВСТАНОВИВ:
10.02.2011 року близько 20.00 год. ОСОБА_20 та ОСОБА_9 знаходилися в автомобілі
«Фольксваген Мультіван», д.н.з. НОМЕР_1, біля будинку АДРЕСА_6. Біля під'їзду № 3 випадково зустріли раніше знайомого ОСОБА_4, з яким виник конфлікт, під час якого ОСОБА_9 наніс ОСОБА_4 удари руками та ногами по різних частинах тіла, чим заподіяв останньому фізичного болю, силоміць заштовхав ОСОБА_4 до вищевказаного автомобіля, чим фактично позбавив ОСОБА_4 свободи пересування. Після цього у автомобілі надів на голову ОСОБА_4 матерчатий мішок, горловину якого зв'язав мотузкою на шиї останнього та поклав ОСОБА_4 в автомобілі на підлогу, чим подолав волю ОСОБА_4 до опору та почав наносити останньому удари по різних частинах тіла, спричинивши ОСОБА_4 фізичного болю. Продовжуючи злочинні дії, направлені на викрадення та незаконне позбавлення волі ОСОБА_4, ОСОБА_20 та ОСОБА_9 на вищевказаному автомобілі вивезли ОСОБА_4 у невстановлене слідством місце, лісосмугу, де зняли з голови ОСОБА_4 мішок, та ОСОБА_9 продовжував наносити ОСОБА_4 численні удари по голові, тулубу, та при цьому почав вимагати останнього повідомити, де знаходиться викрадене у ОСОБА_20 майно. В подальшому близько 23 години 10.02.2011 року ОСОБА_9 з ОСОБА_20 на вищевказаному автомобілі привезли ОСОБА_4 до АДРЕСА_5, де і залишили.
Внаслідок нанесення ударів потерпілому ОСОБА_4 були спричинені легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді закритої черепно-мозкової та лицьової травми у вигляді обширних 5 синців, 4 крововиливів, 1 поверхневої рани на обличчі, травматичного вивиху та травматичного дефекту (сколу) коронки 1-2 правих зубів верхньої щелепи, струсу головного мозку, синця та 2 саден на правій кисті, садно на лівому колінному суглобі.
Допитаний в судовому засіданні підсудний свою вину у вчиненні злочину визнав частково та пояснив, що він є тренером по боротьбі, ОСОБА_4 знає, так як він займався у нього в групі, вони були хорошими знайомими. Щодо викрадення майна у ОСОБА_20 йому нічого не відомо. Він разом із ОСОБА_20 їздили на АДРЕСА_6 дивитися квартиру, яку останній хотів купити у свого товариша. Коли вони під'їхали до 9-ти поверхового будинку, то він побачив ОСОБА_4 і вийшов з машини. Почав кликати ОСОБА_4 та запитав, що він говорив, потім у них почалася бійка. ОСОБА_4 перший почав бійку. ОСОБА_20 в цей час знаходився за кермом автомобіля. Потім вони сіли в автомобіль, щоб поговорити, потерпілий сідав у автомобіль самостійно. Коли ОСОБА_4 в автомобілі побачив ОСОБА_20 то почав дуже нервуватися, кричати. В машині між ним та потерпілим виник конфлікт, він вдарив ОСОБА_4, останній дуже погано себе почував. Вони поїхали у лікарню. Потерпілому мішок на голову ніхто не одягав. Потім завезли потерпілого додому. Визнає нанесені потерпілому тілесні ушкодження та шкодує про вчинене.
Незважаючи на часткове визнання своє вини у скоєнні інкримінованих підсудному дій, суд вважає, що вони доведені дослідженими у судовому засіданні доказами.
Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що 10.02.2011 року близько 19 години 30 хвилин він знаходився на АДРЕСА_7. Йому зателефонував ОСОБА_10 і вони домовилися зустрітися біля кафе
«Маріо», що знаходиться по вул. Київській в м. Житомирі. Близько 20 години він вийшов, побачив дві особи: у одного на голові була чорна маска, це був ОСОБА_11, другий — в шапці і чорній куртці, це був ОСОБА_9. Вони почали його бити. Потім його затягнули у мікроавтобус білого кольору. Він натиснув на телефоні виклик, кому він не знає. У мікроавтобусі за кермом знаходився ОСОБА_20. Били його по всіх частинах тіла, а потім одягли на голову мішок. З ними була ще четверта особа у масці, він його не впізнав. Потім зав'язали йому руки скотчем. Після чого повезли його кудись, їхали хвилин 20, весь цей час його били, говорили, що везуть його в «останню путь», він просився, але вони на його звертання не звертали уваги. Потім знайшли у його кармані ключі від автомобіля «Лексус», зняли з голови мішок і ОСОБА_9 зняв з його шиї золотий ланцюжок. Потім знову оділи мішок на голову та почали бити. ОСОБА_20 питав де його золото, на що він відповідав, що не знає, тоді ОСОБА_20 сказав, щоб нагадали йому де золото. Він побачив у ОСОБА_9 пістолет, який він йому наніс декілька ударів. Потім ОСОБА_9 одів йому на шию трос і почав душити, після чого він сказав, що буде все говорити. У ОСОБА_20 задзвонив телефон і він зрозумів, що телефонує дружина ОСОБА_27. Він почув що мова йшла про міліцію. Потім ОСОБА_9 запитав, що будемо з ним робити, так як біля дому багато працівників міліції. Потім він побачив ОСОБА_12. Потім до нього повернувся ОСОБА_20 і сказав, що працівники міліції під прикриттям, він говорив про ОСОБА_12 і ОСОБА_13. Йому стало погано і він сказав, щоб вони їхали швидше. Він побачив автомобіль «Шкода». Приїхали у міську лікарню №1, там купили укол «магнезію». ОСОБА_9 сказав, щоб він зателефонував дружині і сказав, що він буде через 20 хвилин, що він і зробив. Потім вони поїхали в сторону Богунії і ОСОБА_9 показав, куди йому йти. Речі йому повернули. Потім він зателефонував батькові, щоб той забрав його і вони разом з батьком поїхали у травмпункт, там були працівники міліції, він заяву не писав, його поклали у лікарню. Вимоги до нього ставив ОСОБА_20, щоб він повернув золото, яке нібито разом із ОСОБА_16 вкрав у нього вдома. Під час руху його били ОСОБА_9 і ОСОБА_11, а ОСОБА_20 вимагав, щоб він признався де знаходиться золото. Вказав, що ОСОБА_11 і ОСОБА_9 знає дуже давно і оговорювати їх у нього немає причини. Як він потім зрозумів, його везли у лісосмугу в сторону с. Станишівка. Під час перебування у лісосмузі йому ніхто не телефонував.
Прізвище ОСОБА_13 назвав, так як чув його зі слів підсудного. Потім він зустрічався із ОСОБА_10 і все йому розповів, на що той сказав, що все бачив, як його біля під'їзду били. Просить застосувати до підсудного найсуворішу міру покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк.
Покази потерпілого щодо його викрадення та спричинення тілесних ушкоджень підтверджуються показаннями свідків — ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18.
Зокрема свідок ОСОБА_16 показав, що ввечері в лютому 2011 року у нього задзвонив телефон. Телефонували з номеру потерпілого, він ввімкнув його та почув крики, шум, слова:
«ОСОБА_20», «ОСОБА_29», «не бийте», «не треба бити». Були крики, що ми не будемо бити, а будемо вбивати, хтось казав, щоб зняти мішок з голови. Ці крики він слухав близько 1-1,5 хвилини, потім попросив дружину, щоб набрала батька потерпілого — ОСОБА_15. Дружина ОСОБА_17 зателефонувала і він сказав, що з ОСОБА_4 щось трапилося, його б'ють. Потім він з батьком і матір'ю потерпілого почали розшукувати ОСОБА_4. Під'їжджали до будинку «ОСОБА_20» на АДРЕСА_8, туди ж приїхали його дружина та мати ОСОБА_4. Бачив як якийсь один чоловік перестрибував через забор, він намагався його наздогнати, але не зміг. Викликали працівників міліції, біля цього будинку він перебував близько 20 хвилин, світло було ввімкнене, стукали у ворота, ніхто не вийшов. Потім він з батьком ОСОБА_4 поїхали на вул. Київська-Московська, де батько спілкувався з якимось людьми яких він особисто не знає, потім йому сказали, що це був ОСОБА_11. В цей час хтось подзвонив батьку, що ОСОБА_4 знайшовся. Він його бачив на провулку Червоному, був дуже побитий, що впізнати його не можна було, сказав, що його побили, викликали швидку допомогу. На слідуючий день він вже прийшов до ОСОБА_4 у лікарню, ОСОБА_4 говорив, що його побив ОСОБА_20, за те, що щось у ОСОБА_20 вкрав, возили за місто, в якийсь будинок. Говорив, що було четверо, що була ще машина працівників міліції. Потерпілий про зброю не розповідав.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 показала, що на початку лютого 2011 року ввечері десь близько 00.00 години вона відпочивала з чоловіком ОСОБА_16 за своїм місцем проживання, задзвонив телефон чоловіка, він ввімкнув його і ніхто не відповідав, а він чув лише крики, чути було голос ОСОБА_4, який кричав:
«ОСОБА_20, ОСОБА_9, не бий мене», також чула слово «ОСОБА_9». Потім чоловік сказав їй, щоб вона зателефонувала батьку ОСОБА_4 і сказала, що щось трапилося. Вона зі свого мобільного телефону зателефонувала зателефонувала батькові ОСОБА_4, так як чоловік не виключав свій телефон і слухав його. Потім вона із мамою ОСОБА_4 поїхали до будинку на АДРЕСА_8, так як мама ОСОБА_4 — ОСОБА_14 сказала, що вона знає де живе цей ОСОБА_20. Вони стукали у ворота, світло в будинку горіло, але їм ніхто не відчиняв. Потім під'їхала ОСОБА_18, дружина ОСОБА_4. Поки вони стояли в стороні і розмовляли, під'їхала якась легкова машина марки «Шкода», кольору вона не пам'ятає, в машині було двоє осіб, вони кричали до них, поки вони підбігли, то ворота зачинилися, до них ніхто не вийшов. Потім один чоловік у капюшоні підійшов до воріт, розвернувся і пішов знову на подвір'я. Вони бачили як з іншої сторони будинку двоє чоловіків перелізли через забор та побігли. В цей час біля них уже був її чоловік та батько ОСОБА_4 і вони побігли за цими чоловіками, але не наздогнали їх. ОСОБА_18 зателефонував ОСОБА_4 та повідомив, що він вже зараз їде додому. Вони поїхали до будинку ОСОБА_4, приїжджали працівники міліції, почали запитувати, що трапилося. Потім вона бачила ОСОБА_4, як він вийшов із провулку, назву якого вона не знає, він прийшов весь побитий, були вибиті зуби. Вони поїхали у лікарню в район Богунії, після чого вона поїхала додому.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 показала, що 10.02.2011 року близько 19.00 год. вона разом з ОСОБА_4 повернулись до місця проживання по АДРЕСА_6. Чоловік — ОСОБА_4 збирався піти поставити автомобіль на стоянку та зустрітися із ОСОБА_10. Через хвилин 10-15 до неї на мобільний телефон зателефонувала ОСОБА_17, та повідомила, що ОСОБА_4 хтось б'є. Вона вийшла на вулицю, однак там нікого не побачила, після чого вона зателефонувала до батьків ОСОБА_4 та повідомила останнім, що ОСОБА_4 хтось б'є, однак вона не знала хто та де це відбувалось. Вона попросила батьків ОСОБА_4, щоб останні зателефонували до ОСОБА_16 та дізнались, де саме знаходиться ОСОБА_4. Через декілька хвилин до неї зателефонували батьки ОСОБА_4 та повідомили, що не можуть додзвонитись до ОСОБА_16, тому вона продиктувала номер телефону ОСОБА_17. В подальшому вона зателефонувала до знайомої ОСОБА_32 та попросила останню, щоб та приїхала до неї додому та знаходилась в квартирі на випадок, якщо повернеться ОСОБА_4, оскільки вона збиралась їхати до батьків останнього. По приїзду ОСОБА_32, вона сіла в автомобіль та поїхала до батьків, які її чекали на АДРЕСА_8. Зустрівшись з матір'ю ОСОБА_4 та ОСОБА_17 поряд з одним з будинком по АДРЕСА_8 номер якого вона не пам'ятає, вказані особи їй розповіли про те, що ОСОБА_4 б'є чоловік на прізвисько
«ОСОБА_20», який проживає в будинку, поблизу якого вони стояли. Вони стукали у ворота, кидали каміння, але ніхто не виходив. Тоді вона викликала міліцію, приїхав наряд міліції. В будинку загорілося світло. Працівники міліції почали стукати та дзвонити у ворота. Вона від'їхала, потім повернулася і побачила, що у двір заїхав автомобіль марки «Шкода», ворота зачинилися. Мати ОСОБА_4 підійшла до воріт, кричала, щоб не тримали її сина. Після цього через хвилин 20, зателефонував ОСОБА_4 та повідомив, що з ним все нормально, і почула також як хтось сказав, щоб він говорив, що через 30 хвилин ждати його вдома, щоб забрали «ментів». Після цього дзвінка вони повернулися до будинку ОСОБА_4, разом з працівниками міліції чекали його там. Батько його чекав біля дороги, пізніше зателефонував, що ОСОБА_4 з ним. Потім вони під'їхали у травмпункт, побачила там ОСОБА_4, він був у такому стані, що його не можна було впізнати. У нього розмір голови був у три рази більший, губи роздерті, зуби вибиті, побиті руки, шия опухла, обличчя було набрякле. Через 4-5 днів ОСОБА_4 розповідав, що коли він вийшов із будинку, то на нього накинулися декілька людей, один із них був у масці, він його не знає, впізнав ОСОБА_9, ОСОБА_11 і ОСОБА_20, билися біля будинку, потім заштовхали його у автомобіль марки «Опель» білого кольору, одягли на голову мішок, зав'язали руки скочем. Того хто тягнув звали «ОСОБА_20», він і наказав зняти у ОСОБА_4 із шиї ланцюжок. Забрали мобільний телефон та ключі від автомобіля. Всім цим керував «ОСОБА_20». Він бачив, що попереду них їхав автомобіль марки «Шкода». Коли зняли із голови мішок, то він побачив, що знаходиться за містом. ОСОБА_9 бив пістолетом по зубах, повибивав їх, потім ОСОБА_9 сів у автомобіль марки «Шкода». Потім він чув як до «ОСОБА_20» зателефонувала дружина та повідомила, що біля дому знаходяться працівники міліції. Також вони придушували ОСОБА_4 тросом, у нього все обличчя і шия були синього кольору. Як вони поверталися, то ОСОБА_4 побачив с. Станишівка. Потім вони заїжджали у аптеку, так як у ОСОБА_4 підвищився тиск. Привезли його і залишили в районі будинку, речі повернули. Там його зустрів батько та завіз у травмпункт. Також ОСОБА_4 розповідав, що у мікроавтобусі сидінь не було, там знаходилися: льодокол, трос. Розповідав, що йому погрожували його вбити. ОСОБА_4 не розумів чого його побили, сказав, що з тими хто побив він перебував у дружніх відносинах.
Свідок ОСОБА_15 показав, що 10 лютого 2011 року близько 21.00 години він дивився телевізор, подзвонила йому дружина ОСОБА_16 на мобільний телефон та сказала, що у його сина проблеми його б'ють. Він одразу в той момент перетелефонував ОСОБА_16, який йому повідомив, що б'ють ОСОБА_4, він почув це по мобільному телефону, який був включений. ОСОБА_16 почув, як ОСОБА_4 казав:
«ОСОБА_20 не бий, ОСОБА_9 не крути руки, зніми мішок з голови». Він відразу сів з дружиною ОСОБА_14 у машину та хотіли їхати до сина додому, який проживає по АДРЕСА_6, але передзвонив ОСОБА_17, щоб зустрітися з ОСОБА_16 і вони біля стадіону «Спартак», ЗОШ №8 зустріли подружжя ОСОБА_16, які їм розповіли, що чули, як їхній син говорив: «ОСОБА_20 не бий, ОСОБА_9 не крути руки зніми мішок з голови». Тоді він разом із ОСОБА_16 поїхали до ОСОБА_20 до дому, а жінок залишили там. По дорозі вони заїхали на АДРЕСА_8 забрали ще одного товариша, якого звати ОСОБА_13, прізвища не пам'ятає. Коли вони приїхали до будинку ОСОБА_20, то там нікого не було, ворота ніхто не відкрив. Потім приїхала його дружина з дружиною ОСОБА_16, де і вони залишилися, а вони поїхали по місту шукати сина та думали, що зможуть щось дізнатися, але нічого не дізналися та повернулися назад до дому ОСОБА_20. Коли вони повернулися, то побачили, що стояли працівники міліції. Його дружина повідомила, що в подвір'я заїхала машина марки «Шкода» світлого кольору. Коли вони стояли біля будинку то через хвилин 10 — 15 через паркан перестрибнули двоє чоловіків, вони відразу побігли за ними, але не наздогнали їх. Тоді вони повернулися назад до дому ОСОБА_20 та він запропонував поїхати до кафе, яке знаходилося напроти «Універмагу», це кафе було ОСОБА_9, а коли приїхали то там він зустрів ОСОБА_11 і ОСОБА_9, в яких запитав де ОСОБА_20, на що ОСОБА_11 відповів, що не знає де знаходиться ОСОБА_20, він йому телефонував багато разів, але він не відповідав. Тоді він сказав ОСОБА_11, щоб хлопці мене знайшли та ми владнали дану ситуацію. Він перейшов вулицю до магазину «Тюльпан» і йому зателефонував ОСОБА_16 та сказав, що його син вже є на зв'язку. Тоді вони поїхали до дому ОСОБА_4 на АДРЕСА_6, і він побіг по темному провулку до лісу, де зустрів сина всього побитого, син не міг говорити та в нього не було зубів. Він спитав, що трапилося, син відповів, що його побив ОСОБА_9, ОСОБА_20, ОСОБА_11, і ще був хтось четвертий, але він не знав його та двоє співробітників міліції. Він взяв ОСОБА_4 під руки та думав, що йому відбили печінку чи почки та доніс додому там вже були працівники міліції. Він хотів занести ОСОБА_4 додому, дати води та викликати швидку допомогу, але працівник міліції йому сказав везти його до лікарні, бо він може померти. Тоді вони посадили сина в машину та повезли до лікарні. Потім він під'їхав до лікарні там було дуже багато працівників міліції, хотів зайти до сина, але його не впустили. Працівник міліції запитав його прізвище та записав його дані. Вони ще деякий час побули біля лікарні, але їх все одно не впускали до сина і вони поїхали до дому. Йому відомо, що ОСОБА_9 — це ОСОБА_9, «ОСОБА_20» — це ОСОБА_20. З сином він зустрівся у провулку, як йти до лісу, про цей ліс йому син нічого не розповідав, а потім розповів, що там був ОСОБА_12, а друге прізвище він не пам'ятає. До лікарні сина везла його дружина ОСОБА_14 з ОСОБА_17 на машині.
На другий день він зустрівся із ОСОБА_4, але він не міг говорити, тому він прийшов через день та син розказав, що біля дому його побили та кинули до машини ОСОБА_9, ОСОБА_20, ОСОБА_11 та ще якийсь четвертий чоловік, одягли мішок на голову, заклеїли скочем рот та зв'язали руки і повезли в ліс. Він розповідав, що в машині лежала кірка, лом, лопата та дорогою його били. А коли він запитав за що його били, він відповів, що він нібито приймав участь, чи знає того, хто взяв у ОСОБА_20 6 кг золота. Розповідав, що його били рукояткою пістолета по обличчю, у сина був ланцюжок, ОСОБА_9 душив ним, а потім зняв та сказав, що він йому більше не знадобиться, потім взяв трос та почав його душити. Рукояткою пістолета вибили зуби, казав що втрачав свідомість декілька разів. Вони заставляли його сказати, що він взяв золото. Припинили бити тому, що хтось подзвонив і сказав, що приїхали працівники міліції. Коли їхали назад, то зупинялися біля лікарні брали йому ліки. Працівники міліції його не били, вони просто спостерігали за подіями. ОСОБА_20 сказав ОСОБА_4, що він може нікуди не йти і не скаржитися, бо в них є
«криша», а саме ці працівники міліції. Дорогою назад ОСОБА_4 втрачав свідомість, тому вони зупинялися чи біля аптеки, чи в лікарні купували ліки та давали укол, він точно не пам'ятає. Коли він побачив сина, то пройшло десь півтори години з того часу коли він дізнався, що син пропав. Про те, що ОСОБА_9 бив його сина, він дізнався від ОСОБА_16, а останній почув це по телефону від ОСОБА_4. Чому так сталося він не розуміє, так як вони були друзями. Друге прізвище працівника міліції ОСОБА_13, а першого — ОСОБА_12. Вони не приймали участі в побитті, вони сиділи в машині та спостерігали. Побиття сина зупинили працівники міліції, їм хтось подзвонив та сказав, що всі шукають сина, щоб припиняли все це. За кермом мікроавтобуса був ОСОБА_20.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показала, що 10.02.2011 року їй зателефонував її чоловік ОСОБА_15 та сказав, що б'ють їхнього сина — ОСОБА_4. Потім чоловік зайшов і сказав, що сина забрали і б'ють. Чоловік повідомив, що ОСОБА_16 сказав також, що чув по телефонній розмові, як син говорив
«ОСОБА_20, не бий мене». Біля ЗОШ № 17 зустрілися із ОСОБА_16 та його дружиною. Вона залишилася із дружиною ОСОБА_16 — ОСОБА_17, а чоловік із ОСОБА_16 поїхали. Після цього, вона разом з ОСОБА_17 поїхали до будинку, де проживає ОСОБА_20 на прізвисько «ОСОБА_20», що по АДРЕСА_8. При приїзді до будинку ОСОБА_20, вона підійшла до хвіртки воріт та почала стукати, однак з будинку ніхто не виходив. Через деякий час до будинку приїхала також співмешканка сина — ОСОБА_18, вони побачили як у двір заїжджав автомобіль марки «Шкода». Вона запитала чи є у них син, і щоб вони його відпустили. Вони побачили як два чоловіки почали тікати. Вона побачила, що один із чоловіків був одягнений в чорному одязі і знаходився біля ларька. Приїхали працівники міліції, підійшли до того чоловіка, вони виявилися працівниками УБОЗу, проводили якусь операцію. Потім син зателефонував ОСОБА_18 і повідомив, що його відпускають. Потім через деякий час з'явився син, він був весь побитий, чоловік завіз його у лікарню. Їй не було відомо про те, що її син причетний до викрадення майна. Коли їй зателефонував чоловік, вона знаходилася вдома по АДРЕСА_9. Син розповідав, що був ОСОБА_9 і ОСОБА_20 останній знаходився за кермом автомобіля. Також був ОСОБА_11 і ще хтось, він його не знає. Вони вимагали, щоб син розповів де знаходиться золото, били тросом чи душили, вона точно не пам'ятає, били пістолетом по зубах. Розповідав, що був ще автомобіль марки «Шкода», який стояв поруч у лісі. За пів року до подій син знаходився на лікуванні, у нього постійно піднімався тиск.
Покази вказаних свідків підтверджують ті обставини, що потерпілий ОСОБА_4 в період часу з 20 години до 22 години 30 хвилин перебував разом з підсудним, свідком ОСОБА_20 і у вказаний період часу йому були спричинені тілесні ушкодження.
Покази вказаних свідків щодо зазначених обставин утримання потерпілого підсудним, які мали місце в цей період часу, ґрунтуються лише на розповідях самого потерпілого, оскільки інших очевидців подій не було.
Судом не приймаються до уваги покази свідка ОСОБА_10, що 11.02.2011 року він із потерпілим домовилися зустрітися в кафе десь о 19 — 20 годин,але у потерпілого не вийшло та він вирішив поїхати та забрати його сам. Він поїхав на автомобілі до його будинку на АДРЕСА_6, зупинився біля пандуса, це лінія зупинки для інвалідів. Зупинившись, почав телефонувати до ОСОБА_4, в цей час вийшло три людини: ОСОБА_9, ОСОБА_11, прізвища не пам'ятає, ОСОБА_12. Вони зупинилися та ОСОБА_9 вказав в напрямку будинку, на під'їзд, і вони повернулися за бойлерну. В той час вийшов ОСОБА_4 та пішов в напрямку стоянки, яка знаходилась за будинком. Коли він йшов туди, то на зустріч вийшло дві людини: ОСОБА_9, а інший був в масці, тому він не знає хто це був та почали наносити потерпілому удари. Коли вони його били, то здається у ОСОБА_9 випав пістолет, він його підняв та наніс потерпілому декілька ударів пістолетом. Коли в потерпілого вже не було сил, вони його взяли та понесли його за бойлерну, після чого звідти виїхало дві машини. Перша машина була марки
«Шкода», а інша — «Опель вавера» білого кольору та поїхали на великий швидкості за будинок. Він не втрутився тому, що все це було швидко, хвилин 4, та оскільки ОСОБА_9 тренує спецпідрозділ міліції, він подумав, що це міліцейський захват. Не хотів зв'язуватись з працівниками міліції. Не подзвонив батьку потерпілого бо не знав його номер телефону. Після цих подій поїхав в місто та нікому нічого не розповідав. Він думає, що в масці був ОСОБА_11, прізвище не знає. Коли вони вийшли вперше, то були без масок. Це були ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_12. Після цих подій бачив потерпілого у лікарні. Йому подзвонив кум ОСОБА_4 та розповів, що останній в лікарні, після чого вони поїхали до нього. Коли він побачив потерпілого, то той був весь синього кольору. Потерпілий розповідав коротко про те, що його вивезли та побили за якесь золото. Казав, що у ОСОБА_20, прізвище не пам'ятає, вкрали золото і в цьому був замішаний ОСОБА_4. А потім пізніше він розповідав більш детальніше. Говорив, що везли його машиною в ліс вбивати, зняли золото з шиї, але спасло його те, що працював мобільний телефон. Окрім того свідок вказав, що в міліцію він не телефонував тому, що вважав, що це і була міліція.
Вказаний свідок був допитаний лише в судовому засіданні, а тому його покази на досудовому слідстві не перевірялися. Покази свідка щодо наявності у нападника маски на обличчі, місця знаходження транспортного засобу, куди був поміщений потерпілий, суперечать показам самого потерпілого щодо цих обставин, окрім того потерпілий вказував, що пістолетом йому наносили удари в автомобілі, а не на вулиці біля машини. За наданою інформацією щодо вхідних та вихідних дзвінків потерпілого (т. 2 а.с. 51) о 19 годині 55 хвилин потерпілий протягом дня вперше дзвонив свідку та спілкування було 2 хвилини, о 20 годині 09 хвилин свідок дзвонив потерпілому та спілкувалися також майже дві хвилини, тобто домовленість про зустріч була обумовлена в такий спосіб і в цей час, про що говорив потерпілий, а не так як вказує в показаннях свідок; вказана інформація також підтверджує, що свідок не був очевидцем подій, оскільки повинен був чекати на потерпілого в кафе в іншому місці, а не їхати за ним додому. Не підтверджені і покази свідка щодо його телефонного дзвінка на номер телефону потерпілого та відсутність зв'язку, оскільки такий дзвінок не зафіксовано.
Якщо виходити з інформації щодо вхідних та вихідних дзвінків потерпілого, зокрема часу його дзвінка на телефон ОСОБА_16 — 20 годин 22 хвилини протягом 618 секунд — то навпаки, підтверджуються показання потерпілого та підсудного, що конфлікт, до поміщення в автомобіль потерпілого, відбувся відразу після виходу потерпілого з під'їзду на вулицю, та був десь в межах 10 хвилин.
Враховуючи вказані докази суд вважає, що вказаний свідок не був очевидцем подій, а тому не приймає до уваги його показання.
За висновком судово-медичної експертизи
№ 1141 від 1.04.11 р. у ОСОБА_4 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової та лицьової травми у вигляді обширних 5 синців, 4 крововиливів, 1 поверхневої рани на обличчі, травматичного вивиху та травматичного дефекту (сколу) коронки 1-2 правих зубів верхньої щелепи, струсу головного мозку, синця та 2 саден на правій кисті, садно на лівому колінному суглобі, які відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, та могли утворитися від дії тупих твердих предметів, від ударів руками, ногами у взутті та іншими тупими предметами по голові та правій руці, при падінні на поверхні, що підтверджується локалізацією та характером ушкодження лівого колінного суглоба (т. 1 а.с. 109).
Органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується у тому, що вказані дії були нам скоєні разом з ОСОБА_20, невстановленою особою та ОСОБА_11, при цьому були присутні ОСОБА_12 та ОСОБА_13.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_20 пояснив, що потерпілого знає приблизно 10 років, також знає його батьків. 10.02.2011 року разом із ОСОБА_9 їхали на АДРЕСА_6 подивитися квартиру його кума ОСОБА_22. Коли припаркували автомобіль біля третього під'їзду будинку, то побачили ОСОБА_4, який виходив із під'їзду будинку. До цього у ОСОБА_9 із потерпілим був конфлікт. ОСОБА_9 вийшов із машини, підійшов до потерпілого і вони почали один одного
«тягати», потім сіли до нього в автомобіль, при цьому ОСОБА_4 кричав. ОСОБА_9 розбив потерпілому губи і вони всі разом поїхали у лікарню. ОСОБА_4 стало погано і він купував у аптеці таблетки, назву таблеток ОСОБА_4 називав самостійно. Потім ОСОБА_9 зробив ОСОБА_4 укол і вони сиділи та розмовляли. Пізніше вони завезли потерпілого додому, останній самостійно вийшов із автомобіля і пішов. Крадіжок не було, пістолетів не було, ОСОБА_11 з ними не було. Сам він весь час знаходився в автомобілі, ОСОБА_4 не чіпав, потерпілий їх оговорив. ОСОБА_4 вживає наркотичні засоби.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 показав, що він продавав квартиру по АДРЕСА_6. У нього хотів її купити його кум — ОСОБА_20. Він з ОСОБА_20 домовився про те, що зустрінуться ввечері і він подивиться квартиру. Він приїхав у домовлений час, але ОСОБА_20 не було, він йому зателефонував декілька разів, але не додзвонився, так ОСОБА_20 квартиру і не побачив. Через два дні він почув, що була бійка між ОСОБА_9 та ОСОБА_4. А потім у ОСОБА_20 почались неприємності і про квартиру розмов більш не було. На той момент в квартирі ніхто не проживав, окрім нього до квартири ніхто не зайде, так як ключі є тільки у нього. Чи мав відношення до бійки ОСОБА_20 йому не відомо.
Щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_13 проводилися відповідні перевірки, щодо ОСОБА_11 матеріали були виділені окреме провадження.
З приводу
«невстановленої особи» — за матеріалами слідства вона на даний час не встановлена, ОСОБА_20 та ОСОБА_9 заперечують присутність інших осіб в автомобілі; посилання окремих свідків, що цією особою був ОСОБА_12 — також не підтверджені.
ОСОБА_12 вказав, що станом на 10.02.2011 року працював на посаді начальника відділу УБОЗу УМВС України в Житомирській області. Свідком цих подій не був, але йому відомо про те, що мала місце така подія. На час подій ОСОБА_13 був його керівником, він з ним мав лише службові відносини. В службовому користуванні є транспортний засіб
«ВАЗ 2109», у ОСОБА_13 на той час була «Шкода» темно зеленого кольору, номерні знаки синього кольору, але це залежало від обставин. По вулиці Перемоги о 20 годині 10.02.2011 року його не було, він в цей період знаходився на роботі, їхнім відділом проводилися оперативно розшукові слідчі дії, які саме сказати не може, але не пов'язані з даною подією, підтвердити це можуть співробітники. Він чув таку інформацію щодо показів потерпілого, але останній помиляється. Були проведені з цього приводу службові перевірки.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав, що в УМВС України в Житомирській області працює з 2008 року, на посаді заступника начальника УБОЗ УМВС України в Житомирській області, з 2011 року був призначений начальником відділу УБОЗ УМВС України в Житомирській області. 29 травня 2012 року призначений начальником БНОН УМВС України Житомирської області, де працює і по даний час. З приводу подій пов'язаних з ОСОБА_4 нічого пояснити не може, проводилась перевірка років 2-3 прокуратурою Житомирської області по даному факту і він дізнався, що дехто заявив, що він був присутній на якійсь бійці чи конфлікті. Він надав свої пояснення, що його там не було, тому, що в цей час знаходився вдома. Про наслідки перевірки його не повідомляли. До даної події відношення не має.
Що стосується співучасті ОСОБА_11 в інкримінованих ОСОБА_9 діях, то по результатам досудового розслідування виділених матеріалів винесено постанову про закриття вказаної кримінальної справи у зв'язку з недоведеністю участі у вчиненні злочину.
Висновок вказаної постанови підтверджується також і показами свідка ОСОБА_23, що відносно конфлікту між підсудним та потерпілим йому нічого не відомо. Він разом із ОСОБА_11 під'їхали до тестя — ОСОБА_20 Дана подія була десь 2-3 роки тому. Це було ввечері, йому потрібно було зустрітися з своїм тестем — ОСОБА_20, почав йому телефонувати, але телефон у нього був вимкнутий, тоді він зателефонував ОСОБА_9, але у нього також телефон був вимкнутий. Тоді він поїхав по тих місцях, де міг бути його тесть, але його ніде не було. Потім зателефонував ОСОБА_11 та спитав чи він не бачив його тестя, так як йому було дуже потрібно з ним зустрітися, але він сказав, що не бачив його. Тоді він попросив ОСОБА_11 поїхати з ним до будинку тестя та зайти до нього подивитися де він, якщо не має, то спитати у дружини тестя, де він, бо він не спілкується з нею. ОСОБА_11 погодився допомогти і вони поїхали до будинку, який знаходиться по АДРЕСА_8. Коли вони під'їхали до будинку, ОСОБА_11 вийшов, а він хотів розвернутися, щоб поставити нормально автомобіль. Як тільки рушив, під'їхала дорога іномарка, з неї вийшли люди з палками. Коли ОСОБА_11 був в дворі ці люди підбігли до воріт та почали бити по воротах вимагаючи, щоб їх впустили, при цьому кричали
«міліція». Побачивши це, він зателефонував ОСОБА_11. ОСОБА_11 йому сказав, що буде чекати на нього біля кафе «Тетяна». Коли вони зустрілися з ОСОБА_11, то поїхали до кафе «Чако». В цей момент на його телефон зателефонувала дружина тестя та попросила приїхати до неї, бо невідомі люди намагаються проникнути в її будинок при цьому повідомила його, що тривожна кнопка не працює, а телефон тестя вимкнутий. Вони під'їхали до кафе, але сиділи ще в машині, до них підійшов ОСОБА_13 — це кум його тестя, прізвище не знає, та батько потерпілого. ОСОБА_13 сказав йому вийти з машини, але він через відкрите вікно спитав його, що йому потрібно, а коли він побачив ОСОБА_11, то від нього відчепився. ОСОБА_11 вийшов з машини і вони почали розмовляти між собою. Батько потерпілого почав розпитувати, де знаходиться ОСОБА_20, на що ОСОБА_11 відповів, що не знає де він, що вони його самі шукають і вони почали розмовляти на підвищених тонах. Через декілька хвилин у батька потерпілого зателефонував телефон, після чого він повідомив ОСОБА_13, що все гаразд та потерпілий вже вдома. Потім він із ОСОБА_11 пішли в кафе «Чако», попили чай, були там до закриття. З ОСОБА_20 він зустрівся наступного дня, але не цікавився де він був.
Свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16 також підтвердили, що в той час коли вони шукали потерпілого, вони зустрічали ОСОБА_11 з яким мали розмову, зазначені обставини підтверджують, що ОСОБА_11 не міг бути одночасно у двох місцях — в м. Житомирі разом з батьком потерпілого та за межами міста в машині разом з ОСОБА_20, ОСОБА_9, ОСОБА_4, а тому суд виключає з обвинувачення вчинення злочину за попередньою змовою зі ОСОБА_11.
Органом досудового розслідування також вказано в обвинуваченні, що відносно потерпілого застосовувався скоч, погрожували зброєю та нею наносили удари, застосовували буксирувальний трос та душили ним.
Проте під час проведення досудового розслідування вказані обставини не були нічим підтверджені, оскільки під час огляду ТЗ (т. 1 а.с. 196) не було виявлено ніяких предметів в салоні автомобіля, не було виявлено і на потерпілому, його одязі залишки скочу, а тому знайдений в помешканні підсудного ОСОБА_9 скоч не може бути доказом його застосування в іншому місці, окрім побутового.
Не встановлено і під час розслідування справи наявність у підсудного пістолету, окрім показів потерпілого інших доказів не встановлено.
Спричинення тілесних ушкоджень з урахуванням нанесення ударів пістолетом також не знайшли свого підтвердження дослідженими доказами, оскільки за висновком експертизи тілесні ушкодження могли бути спричиненні і в наслідок нанесення ударів як руками так і ногами.
Не знайшло свого підтвердження і застосування буксирувального тросу або ланцюжка, оскільки при освідуванні потерпілого як в лікарні так і в судово-медичній експертизі він не зазначав про спричинення йому в області шиї ушкоджень, при огляді його не були зафіксовані ніякі сліди в області шиї, які б могли підтвердити реальні дії підсудного.
Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_25 пояснила, що висновок видавався на підставі акту судово-медичного обстеження ОСОБА_4, де він був оглянутий. Ті тілесні ушкодження, які зазначені в акті огляду, який складався нею, це ушкодження, які вказав ОСОБА_4. Мінімальна кількість ударів приблизно десь 7 по обличчю, один або два по правій кісті, коліно могло бути поранено при падінні, ушкодження були на передній поверхні тіла, обличчі. Сліди від скоча можна було би виявити на обличчі, якщо скоч був дуже міцний або наклеювали з великою силою, але слідів не було; ушкоджень на шиї та на задній частині тіла також не зазначено. Оскільки у кожної людини свій поріг больової чутливості, експертом не може зазначено, який біль відчував потерпілий, сильний або ні. Ті ушкоджені місця на які вказував ОСОБА_4, вона оглядала. При огляді ОСОБА_4 не повідомляв, що його душили золотим ланцюжком або іншим предметом. Предмети якими наносились удари потерпілому зазначені в експертизі — це тупі тверді предмети. Пошкодження зубів від удару по обличчю рукояткою пістолету не було виявлено. Струс головного мозку був зазначений з врахуванням тих тілесних ушкоджень, які були завдані потерпілому в область голови, якби біли б виявлені ще якісь ушкодження (різані, колоті рани) на голові потерпілого, експертом вони були б зазначені у висновку. Вважає, що від удару пістолетом по голові в місці нанесення удару могли бути синець або рана. Струс головного мозку є формою закритого перелому черепа. Удари наносилися з певною силою, від ляпасів по обличчю виявлених при огляді ушкоджень не могло статися.
Оскільки суду не надані докази на підтвердження застосування щодо потерпілого насильства з застосуванням скочу, погроз зброєю та нанесення нею ударів, застосовування буксирувального тросу, золотого ланцюжка, суд виключає з обвинувачення вказані обставини, так як відповідно до вимог ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи з наведеного суд вважає вину підсудного доведеною та кваліфікує його умисні дії, які виразились в незаконному позбавленні волі людини, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань - за ст. 146 ч. 2 КК України.
Обираючи підсудному вид та міру покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, особу підсудного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд вважає, що обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання підсудного — не встановлено.
Суд приймає до уваги, що покарання не тільки є карою за вчинений злочин, але й має мету виховного характеру, також враховуючи те, що хоча підсудний характеризується позитивно, працює, має на утриманні неповнолітню дитину, не судимий, проте злочин передбачений ч. 2 ст. 156 КК України — тяжкий злочин, потерпілий настоює на суворості покарання а тому суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного не можливе без ізоляції від суспільства, а тому застосовує до нього покарання у вигляді обмеження волі.
Речовий доказ (скоч) підлягає знищенню. Судові витрати відсутні. Цивільний позов не заявлявся.
Підлягає скасуванню арешт на майно підсудного — квартиру АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 219).
Суд застосовує вимоги ст. 1 п. в) Закону України
«Про амністію у 2014 році», оскільки підсудний має на утриманні неповнолітню дитину — сина ОСОБА_33, ІНФОРМАЦІЯ_7, що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2, та не позбавлений відносно дитини батьківських прав.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд —
ЗАСУДИВ:
Визнати ОСОБА_9 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років обмеження волі.
Звільнити ОСОБА_9 відповідно до ст. 1 п. в) Закону України
«Про амністію у 2014 році» від відбуття призначеного покарання.
Речові докази (скоч) знищити.
Скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_4, що належить ОСОБА_9.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя Богунського районного суду
м. Житомира Н. А. Гулак
