28 квітня 2014 року з міста Олевська Коростенського району Житомирської області від громадських активістів надійшла тривожна інформація про те, що на околиці села Кишин підприємець Мєшков незаконно здійснює підпільне виробництво деревного вугілля, працює без відповідних дозвільних документів, грубо порушує екологічні та санітарні норми і закоптив чорним димом все село, з-за чого кашляють і чхають люди і собаки. Про котів, домашню птицю і худобу інформації не було. «Мабуть, вже повиздихали», — вирішив я і почав збиратися в дорогу.
Активісти також повідомили, що заступник голови Олевської районної ради Халімончук Юрій Віталіович збирається 30 квітня о 16 год. відвідати схід села, на якому селяни Кишина будуть вимагати ліквідації шкідливого виробництва та перекривати автошляхи у випадку незадоволення своїх вимог.
30 квітня о 14.00 я вже був у Кишині. Результат опитування місцевих мешканців дещо спантеличив – про існування підприємства з виробництва деревного вугілля майже ніхто не знав, про якесь задимлення селяни вперше почули від мене. Лише біля магазину у центрі села люди припустили, що таке підприємство може заважати селянам, які мешкають край села.
Заїхавши до сільської ради, поговорив із сільськім головою. Олексій Олексійович Макарчук повідомив, що підприємець Дмитро Мєшков працює легально і на законних підставах, минулого року звернувся до сільради по виготовлення технічної документації і отримав всі передбачені законодавством дозвільні документи. Земельна ділянка, на якій розташоване виробництво деревного вугілля, приватна і має законного власника. Дмитро Мєшков платить до місцевого бюджету податки і активно допомагає селу у вирішенні соціально – побутових проблем. Всі сільські собаки живі – здорові, не кашляють, в селі ніяким димом навіть не пахне.
Подякувавши голові, поїхав на околицю і вже через кілометр – два у полі побачив будівлю складського типу. Пызныше дызнався, що на тому місці раніше працювали завод з виробництва асфальту і сушарка для хмелю, котрі, незважаючи на цілодобовий чорний дим, мешканцям Кишина чомусь не заважали, мабуть тому, що найближчі хати знаходяться на відстані не ближче 500 метрів.
Облазивши прилеглу до підприємства територію вздовж і впоперек, жодних ознак забруднення навколишнього середовища не знайшов – впритул до підприємства зеленіють берізки без слідів кіптяви, у невеличкому пожежному водоймищі вода чиста, прозора як скло і хлюпається риба.
За-за паркану виднілись печі, в яких випалюють деревне вугілля, але охорона ворота не відчинила. Аж тут нагодився сам власник, приватний підприємець Дмитро Миколайович Мєшков і привіз з собою журналістів, яким показував виробництво. Підприємець пояснив, що технологія виробництва взагалі не передбачає використання води, тому про якесь забруднення не може бути й мови. Робочий цикл такий: в день працює одна пічь, наступного дня – друга, а з першої вивантажується вироблене вугілля, третього дня — третя, а всього їх сім штук. Готову продукцію фасують у мішки і реалізовують як паливо закладам громадського харчування тощо, що суттєво знижує споживання російського природного газу.
Дмитро Мєшков продемонстрував журналістам реєстраційні і дозвільні документи – все законно. Того дня він отримав з лабораторії обласної санепідемстанції результати аналізів зразків води з пожежного водоймища – забруднення не виявлено, підтверджена повна відповідність санітарно – епідеміологічним нормам.
Якщо все так добре, то чому скаржаться люди ? Дмитро Мєшков дещо прояснив ситуацію: раніше місцевий підприємець Аканов теж намагався зайнятись виробництвом деревного вугілля на тому ж місці, але місцева громада чомусь проголосувала проти. Заступник голови Олевської районної ради Юрій Халімончук спільно з Акановим поклали око на підприємство Мєшкова. Аканов заявив Дмитру, що все одно закриє його підприємство і нацькував на Мєшкова перевіряльників з усіх контролюючих органів, котрі особисто закидав кляузами. У психіатрії така поведінка прозивається сутяжництвом.
