СБУ проти журналіста Муравицького (відео)

 Переслідуючи українського журналіста, СБУ дбає про інформаційний простір росіян ?

24 жовтня у Корольовському районному суді м. Житомира відбувся попередній розгляд резонансної кримінальної справи «СБУ проти журналіста Василя Муравицького», який звинувачується ч. 1 ст. 111 («Державна зрада»), ч. 2 ст. 110 («Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України»), ч. 2 ст. 161 («Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної приналежності») та ч. 1 ст. 258-3 («Участь в діяльності терористичної організації») Кримінального кодексу України. Державна зрада журналіста полягає в тому, що він офіційно, не криючись, працевлаштувався в одній з російських інформагенцій (див. "МИА Россия сегодня"), для якої, дотримуючись редакційної політики роботодавця, писав статті, котрі поширювались у мережі інтернету. За свою роботу, знову ж таки офіційно, журналіст отримував невелику заробітню платню. На превеликий жаль, працевлаштуватись за фахом в Україні у талановитих журналістів, які мають переконання, відмінні від «темників» влади, практично неможливо. Свою версію подій, «зливши» до ЗМІ деякі «страшні» матеріали кримінальної справи, СБУ виклала тут : "Блогер Муравицький: аналітика на 2 сторінки ...". Виявляється, Василь отримував за свою роботу гонорари, які у рази менші за ті, які отримувала від Партії регіонів і отримує сьогодні від влади за безграмотні витвори та доноси одна житомирська журналістка, яка завзято засуджує колегу Муравицького.

Не секрет, що 90 % українців ніколи не чули про той міжнародний інтернет — ресурс "МИА Россия сегодня" і в очі не бачили авторських матеріалів Василя, які так налякали українську владу та СБУ. Я лише сьогодні знайшов блог Василя Муравицького і пропоную його читачам: "Блог Василя Муравицького", щоб пересічні українці самостійно вирішували, чи є в його публікаціях інкриміновані СБУ і прокуратурою злочини. Від колег чув відгуки, що то правдиві, професійні роботи, що не є нормою для української журналістики. А талановитий Василь «рубав» правду і лише правду. При більш ретельному пошуку на різноманітних сайтах знайшлись наступні друковані матеріали, хоча нема достатніх юридичних підстав стверджувати, що вони аутотентичні і їх автором є арештований опозиційний журналіст В. Муравицький: 2014 р. 1 ; 2 ; 3 ; 4 ; 2015 р. 1 ; 2 ; 3 ; 4 ; 5 ; 2016р. 1 ; 2. 

Ось ще посилання для скачування : 

1 ; 2 ; 3 ; 4 ; 5 ; 6 ; 7 ; 8 ; 9 ; 10 ; 11 ; 12.

Під час ретельного вивчення публічної діяльності журналіста Василя Муравицького, виникають слушні запитання: якщо політичні погляди — це злочин, то чому, наприклад, таку собі Анну Герман досі не засуджено до щоденного пожиттєвого розстрілу з четвертуванням ? Тому що її чоловік — керівний СБУшник ? Або чому співачку Лободу не судять за співочу працю на російську публіку? Чому не судять постачальників російській армії шоколадок «Рошен» з Ліпецької кондитерської фабрики Петра Порошенка ? Перелік можна продовжувати аж до кожного конкретного українця — остарбайтера з мільйонів інших, котрі у поті своїх облич піднімають економіку країни — агресора ...

Дивна виходить ситуація: журналіста читали переважно не українці, тоді за що його судять в Україні? За вплив на росіян ? Чому українській владі і спецслужбам так не сподобались репортажі Василя для російського читача, що все слідче управління Житомирської СБУ займалось ним майже два роки, грубо  знехтувавши процесуальні строки? Можливо, Василь дійсно закликав до державного перевороту, чи тримав за пазухою вибухівку? Наступні судові засідання прояснять ситуацію. Відомо, що «пінкертони» декілька разів таємно відвідували його квартиру, прослуховували перемовини, проглядали інтернет — спілкування, спостерігали за кожним кроком тощо.

Поінформовані джерела пояснюють, що Муравицький сміливо викривав корупційні, інформаційні, політичні оборудки українських можновладців, тому і переслідується. Співробітники СБУ за звичкою сподівались психологічно зламати жертву, залякати і змусити «зізнатись» у злочині, за що гарантували б мінімальний термін ув`язнення. Тому й арештовували Василя озброєні «альфівці» у пологовому будинку майже відразу після того, як його дружина народила сина, щоб завдати журналісту найсильнішого болю.

Але попри все ідейний хлопець залишається незламним.

Адвокати Муравицького кваліфіковано доводять, що кримінальна справа зшита «білими нитками» і має типові ознаки гучного провалу. Про це додатково свідчить жертовне розкриття сбушниками своєї агентури, мобілізованої як «гурт підтримки», котра 24 жовтня у залі суду створювала шоу на кшалт цибатих дівчаток — чирлідерок під час футбольних змагань. Одіозні «друзі» СБУ не задирали ноги, демонструючи свої принади, вони дикторськими голосами проголошували журналіста зрадником, патріотично матюкались і підтанцьовували задля тиску на суд та створення для ЗМІ фальшивої картинки «народного гніву». Дуже завзято відробляли свої срібняки і ветерани КДБ, які колись гнобили у концтаборі відомого українського поета Василя Стуса.

СБУ заявила свідками у кримінальній справі  відомих місцевих «стукачів», наклепників, жополизів, і навіть одну з повій обласного державного борделю. Ці персонажі непогано збагачуються у постмайданний період, вдягнувши вишиванки.

Особливо обурює те, що і прес — центр СБУ, і обласна влада, яка фактично є філією СБУ, ще задовго до вироку суду проголосили журналіста Муравицького  злочинцем і зрадником Батьківщини, що є грубим порушенням норм законодавства та звичайної людської порядності. Це зайвий раз свідчить про примарність висунутих звинувачень, тому що, якби існували незаперечні докази антидержавної діяльності Муравицького, вся ця «чирлідерська» метушня була б зайвою.

Символічно, що чекісти тримають Василя Муравицького у камері СІЗО, поруч з якою колись утримували його прадіда, героя, полковника Червоної Армії, якого розстріляли у 1937 році теж за так звану «державну зраду», а згодом посмертно реабілітували. Тобто, чекісти й досі продовжують знищувати найкращих.

Це виглядає потворно, але Управління СБУ у Житомирській області досі розташоване на кістках та калюжах крові розстріляних чекістами людей. Нині волає до помсти кров вбитих майданівців, засуджених та вбитих журналістів тощо... І завжди Служба Бандитів України залишається «непричетною» до злочинів.

А хіба це не злочин і не державна зрада, коли СБУ щомісяця за кошти платників податків придбаває кондитерських виробів виробництва Рошен на мільйони й мільйони гривень, які чекісти просто фізично не в змозі з`їсти, бо дупи позлипаються, і за цією схемою обкрадають бюджет та годують надприбутками пана Порошенка та керівників СБУ з поплічниками? І ніхто нікого до суду чомусь не тягне ...

Багато журналістів оперативно поширили гарні авторські репортажі про політичне судилище над журналістом (див. "... мого кота прокуратура вважає агентом ДНР", "Ганебне судилище ..." та інш.), а такі друзі СБУ, як донощиця О. Галагуза (див. Коррупция и секс «вприкуску»), злостиво цвіркнули багнюкою (див. "... - партія фетишистів").

Кінцеві висновки робити зарано, подальший судовий розгляд все розставить по своїх місцях, але сьогодні головне те, що світова демократична спільнота, житомирська громадськість, порядні журналісти не залишились байдужими, не дозволили владі тихцем розправитися над свободою слова.

Мало хто звернув увагу на те, що Василю Муравицькому інкримінують антидержавну діяльність у складі групи осіб, що свідчить про заплановані арешти невгодних владі журналістів, які можуть трапитись незабаром.

Наступне судове засідання відбудеться 2 листопада 2017 р., вхід вільний для всіх бажаючих.

37-й рік не повинен повторитися !

Віктор Котенко

P.S.

До речі, наведу яскравий приклад брудних методів роботи СБУ та їх професійних агентів — це фрагменти таємної діяльності однієї мадам, яка передчасно і запопадливо бруднить Муравицького, дупутатки обласної ради та голови комісії з гуманітарних питань Олени Галагузи. Виявляється, у відповідь на мої антикорупційні викривальні публікації мені також намагалися «пришити» сепаратистську кримінальну статтю, крім всіх інших, які СБУченці з керівними поліціянтами на замовлення влади «шиють» тими самими білими нитками аж до сьогоднішнього дня.

Переписка у Фейсбуці Олени Галагузи з громадською діячкою Галиною Чижовою:

Можна було б звернутися з позовом до суду проти цієї агентурної мерзоти про наклеп і поширення недостовірної інформації, але судитися з повіями — «стереомінетчицями»  бридко та огидно, Бог їх карає краще ...

РЕЗОНАНС:

Порадувала  газета Патріот

Добавить комментарий