Незакінчене вбивство | СБУ

Служба Безпеки Українців

1 Июнь 2014

Коментарi:

0
 Июнь 1, 2014
 0

   9 березня 2014 р. у селі Соколів Червоноармійського району Житомирської області близько 9 години вечора біля кафе –  бару «Оленка» увагу випадкового перехожого Романа Семеновича Куриленка привернули звуки футбольних ударів. Підійшовши ближче, чоловік побачив епізод з фільму жахів: поруч з закладом діловито вовтузились троє чоловіків, які завзято били ногами непритомного чоловіка. Куриленко спочатку ледь відтягнув від жертви «футболіста» Олександра Кострицю, прискоривши його відступ гарним копняком, потім розігнав інших. Роман Семенович не відступив навіть під загрозою бути зарізаним одним з бандюків. Захищаючись, він розбив підібрану з землі порожню пляшку і лише вигляд цієї «розочки» з гострими кутами зупинив зухвалого нападника. Придивившись до забитого, без ознак життя чоловіка, Куриленко не відразу впізнав у закривавленому шматку м`яса місцевого підприємця Сергія Ковальчука. Тим часом зібрався натовп, люди викликали «швидку» і міліцію. Тікаючи з місця злочину, Олександр Костриця намагався переїхати вантажівкою дружину та доньку своєї жертви, ті ледь встигли відскочити вбік з під коліс.

ВІДЕО «Незакінчене вбивство»

Як розповідають свідки, Сергій Ковальчук отримав неочікуваний удар, коли повертався до магазину по запальничку, бо не було чим запалити цигарку. Біля дверей стояв Олександр Костриця і бавився, перекладаючи з однієї руки в іншу якийсь предмет, схожий на кастет та зненацька вдарив Сергія у скроню. Потім, заохочуючи спільників, вигукнув: «Бийте його, бийте!». На Ковальчука накинулись старший син Костриці Роман та елемент на прізвисько «Мишаня». Сергія не просто били – його свідомо вбивали. «Здохни, здохни!», — з почуттям промовляв Костриця, намагаючись потрапити ногою у скроню. По голові Сергія ходили, на ній стрибали ...

Двоє небайдужих свідків спробували припинити цю бійню, але марно. Тоді й нагодився Роман Сергійович Куриленко, який фактично врятував Сергієві життя.

Напівживий — напівмертвий Ковальчук потрапив до лікарні із складним діагнозом: струс мозку, гематоми, пошкодження хребта, прогресуюча втрата слуху тощо. Незабаром постраждалому доведеться пережити складні хірургічні операції.

Міліція зареєструвала кримінальне провадження і … не провела передбачених законодавством слідчих дій – ні впізнання, ні відтворення, ні очних ставок. Міліціонери під пильним наглядом районного прокурора інкримінують учаснику незакінченого вбивства Олександру Костриці безпечну «амністійну» ст. 125 КПК України про «Умисне легке тілесне ушкодження», посилаючись на висновок судово – медичної експертизи. Інші негідники взагалі уникли відповідальності. Матеріали кримінального провадження фальсифікуються, із справи зникли медичні документи та заява свідка Куриленка. Жертва невдалого вбивства та свідки розповідають про перекручення показів, упередженість слідчої Червоноармійського РВ міліції Бондарєвої.

Раніше судимий Олександр Костриця не приховує свого кримінального минулого і вважає, що нічого страшного не трапилось, мовляв, на Донетчині людям руки — ноги відривають безкарно, а тут здійняли галас з — за якоїсь дрібниці. Він визнає, що першим вдарив жертву по обличчю лише один раз — про всяк випадок, авансом для самозахисту, але при цьому обурюється, що Ковальчук досі залишається живим, маючи такий невтішний медичний діагноз.

Олена, дружина Олександра Костриці, згадавши про важкий характер свого чоловіка, стверджувала, що Сергій Ковальчук був ініціатором бійки і важких травм не отримав, а сама бійня — то результат надмірних відвідувань питного закладу та інтриг сусідів на побутовому грунті. Через деякий час після дружнього інтерв`ю ми стали глядачами бліц — вистави: Олена повідомила, що після розмови їй стало зле, вона знепритомніла і впала на підлогу, тому її син Женя побіг розбиратися з кривдниками Ковальчуками та журналістом.

Євген Костриця — молодший, який сповіщає світ за допомогою інтернет – мережі ВКонтакті про свою блакитну мрію стати бандитом, має досить оригінальний погляд на цю справу. Під час інтерв`ю він завітав до квартири Ковальчуків «на розборки», а потім, погрожуючи та втікаючи від об`єктива відеокамери, побіг по зброю і повернувся з дерев`яним кийком (та, вірогідно, з пневматичним пістолетом), настирливо запрошував журналіста вийти надвір «поговорити». Костриця – молодший не відав, як йому пощастило, тому що у квартирі Ковальчуків на той час знаходились троє досвідчених дорослих чоловіків, які могли б запросто запхати «жертві тюремного зачаття», як його прозивають селяни, той кийок в місце, на яке він шукає пригод. Але обмежились тим, що родина Ковальчуків викликала міліцію, щоб задокументувати неадекватну агресивну поведінку молодика. Згодом свідки бачили, як Євген поспіхом ховав того кийка у кущах.

Наступного дня, після візиту журналіста, районна міліція раптово активізувала «слідчі дії»: Костриця привозив до райвідділу «своїх» неправдивих свідків, але ті, побоюючись відповідальності, відмовились брехати.

У підсумку після відвідин села Соколів та спілкування з місцевими мешканцями у мене склалось враження, що Костриці справді становлять загрозу для оточуючих. Розповідають, як декілька років тому за аналогічних обставин на тому ж місці нелюди забили на смерть Олександра Марчинського, але уникли відповідальності завдяки хабарю у 30 тисяч доларів, фальсифікації розслідування та «сліпому» судді.

Після оприлюднення документального відеофільму «Незакінчене вбивство» від мешканців Червоноармійського району почала надходити досить цікава інформація з присмаком грандіозного скандалу:

 Тут стаття: "У Червоноармійському районі підлітки розстріляли відвідувачів та майно кафе"

 - Хлопця відмазали. Йому нічого не було. Це хрещеник бандита Трохима-БТРа-Андрієнка — педофіла, їх кришують менти.

 - Тут стаття: "БТР, він же Трохим, затриманий«

— Костриця возить крадений ліс в Крим. Возить і досі. Кришує начальник міліції Бобков, племінник Івакіна, міністра Лугандонії ( Івакін, колишній начальник УМВС України в Житомирській області, державний зрадникнині — міністр МВС самопроголошеної сепаратистами ЛНР )

— Костриця брат двоюрідний бандита Трохима

— Начальник Червоноармійського РВ міліції Бобков — племінник Івакіна

—  Ви натрапили на ОЗУ (організоване злочинне угрупування )

- Трохима випускали декілька разів

- ваше відео поширюється в Червоноармійську

- Цей Костриця досі возить дерево до Криму і спокійно вертається з грошима

- Тут є зв`язок з педофілом Трохимом і кришування Бобковим. Це одна банда. Сюди ж Форест со товаріщі

- Бобков — племінник Івакіна. Костриця — двоюрідний брат Трохима Андрієнка.

- Син Костриці Женя хрещеник Трохима

- Бобков з Луганська

- Дошки, як правило, обробляли в Червоноармійському професійному ліцеї, де працює завгоспом кум Костриці Прут О.

- У військовий час вільно возять деревопродукти до Криму і вільно привозять гроші. Як це можливо? І пускають вільно наші блокпости

................................................................................................................................................................................................

 Делірій амість P.S.)
Олександр Костриця у нетверезому стані знову вчинив напад!!! Цього разу об`єктом хворобливої агресії стала Іванка, донька Ковальчуків та їх автівка. Іванці вдалось відхилитись від кулака, автомобілю пощастило менше — отримав пошкодження від удару ногою.

Резонанс:

http://reporter.zhitomir.info/index.php?task=detail&news=2689 - новина, як завжди, видалена, мабуть, Ахметов досі фінансує цей «менто-сбучений» сайт
16.07.2014р. Міліціонери Червоноармійського РВ УМВС України в Житомирській області зайве не напружували мізкі у намаганні затулити пельки жертві та журналісту і допомогти  підозрюванному у важкому злочині уникнути кримінальної відповідальності: слідча Бондарєва після оприлюднення цього матеріалу самовідвелася від розслідування і подала до суду позов проти ... потерпілого Ковальчука про захист своєї честі і спростування нібито недостовірної інформації, а співвідповідачем хочуть притягнути ще й журналіста! Слухання справи призначене у Червоноармійському районному суді, розгляд буде проводити голова суду. Прийдуть свідки з боку потерпілого, які підтвердять ганебні факти. Кажуть, що позовна заява має ярко виражені ознаки шедевру міліційної тупості і непорядності. Як тільки отримаємо копію, то відразу оприлюднимо. Подробиці згодом. Перебіг судового ментосвавілля будемо висвітлювати, сподіваємось, що незабаром читачі та міністр МВС України дізнаються про вельми цікаві речі, що кояться у лавах міліції Житомирщини вже за каденції нового начальника УМВС Житомирської області.
ПРОДОВЖЕННЯ
Голова Червоноармійського суду Петро Кулик під тягарем юридичних аргументів був змушений винести ухвалу про неможливість притягнення журналіста до відповідальності за здійснення законної журналістської діяльності. Але згодом забудькуватий суддя не лише «забув» надіслати журналісту відповідну ухвалу, а й повторно викликав до суду Віктора Котенка у тій самій ролі ... співвідповідача. Але коли ознайомився з зареєстрованими клопотаннями журналіста, в яких чорним по білому перераховувались допущенні суддею порушення законодавства, то не на жарт перелякався, оголосив перерву і вже через лічені хвилини  в нього з'явилась заява від позивачки пані слідчої ... про відмову від позовних вимог. На цьому справу було ганебно закінчено. Якщо, звісно,  суддівський склероз не є хронічним.
Але це ще не все. Пан Костриця звернувся до Житомирського районного суду з позовом про захист честі й ділової репутації (рецидивіста?) , оскаржуючи лише малюсінький епізод — титри у відеоролику з інформацією про «Сашу — півника». На цій підставі він намагався визнати всю публікацію недостовірною і, що законогмірно» швидко той суд програв.уду Але це не все... Вгадайте, хто захищав інтереси Олександра Костриці у суді ? Леся Петрівна, донька голови Червоноармійського районного суду Петра Кулика. Але й це ще не все! Суддя Грубіян, котрий розглядав цю справу, тишком — нишком прийняв ще й окрему таємну ухвалу про те, що журналіст нібитог кинув виклик ... суспільству, котре не поважає, тому що, мовляв, не прибрав з відеоролика міцні слова окремих інтерв'юерів. Лишень забув пан суддя вказати, які саме слова вдарили його у макітру, немов блискавка, що спричинило раптовий напад того самого загадкового захворювання, «суддівського склерозу» — суддя свідомо «забув» надати копію свого рішення (чи діагнозу?) журналісту і відправив ухвалу, котра не набула законної сили, для вжиття юридичних наслідків (розстрілу?) аж до Києва, до Комісії з журналістської етики та Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі ! Цей суддя, не маючи на те жодних законних підстав, нагло бреше, що він нібито «встановив факти прояву неповаги журналіста — розслідувача до споживачів інформації та суспільства в цілому» ! Я не шуткую, читайте документи. Суддя Житомирського районного суду був впевнений, що журналіст не довідається про цей хворобливий наклеп і так поспішав, що навіть не дотримався терміну на апеляційне оскарження. Але помилився Грубіян, адвокату журналіста стало відомо про секретний опус і незабаром цю ганьбу, котра смердить 1937 роком, буде розглядати апеляційний суд ... Згодом ми оприлюднимо аудіозаписи судових слухань і я сподіваюсь, що люстрація не омине перевертнів у суддівських мантіях.
ГАНЬБА ОЛЕКСАНДРА КОСТРИЦІ: 123  Зверніть увагу — суддя чомусь втаємничив представника позивача адвоката Лесю Петрівну.
А поки що просторами інтернету гуляє поширений свідомою громадськістю аудіозапис з доволі цікавою інформацією і про Кулика, і про Лесю Петрівну, і про Сашу Кострицю та інших «півників»...
[]
 

 

Євген Костриця

       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мама, я вырасту бандитом

 

Іванка та Лідія Ковальчуки

 

 

 

Добавить комментарий