Справжній полковник — проти журналіста!

Третій сектор: міліція бореться проти журналістів за допомогою судових позовів



29 травня 2013 року Апеляційний суд Житомирської області розглядав цивільну справу за позовом одного із керівників Житомирської  обласної міліції М.П.Будзінського до редактора сайту та видавця газети «Свобода» Віктора Котенка. Річ у тім, що суд першої інстанції (районний суд) прийняв рішення не задовольняти позов міліцейського начальника до журналіста та правозахисника. А полковник міліції прагнув аби той же В.В.Котенко спростував те, що опублікував у своїх репортажах на інтернет-сайті та ще й сплатив «постраждалому міліціонеру» чималу суму грошей у якості моральної компенсації. Одразу зауважимо, що рішення районного судді апеляційний суд Житомирської області залишив без змін, а заступник начальника  обласної міліції залишився без моральної компенсації. Однак для журналістів, які відвідали судове засідання, важливішим було почути те, які факти, обставини та події сталися у ході певних взаємостосунків між правоохоронцями та представниками мас-медіа. По-перше, на норму Конституціїї України про те,що журналіст (і, власне, кожен громадянин України) може збирати, поширювати інформацію у доступний спосіб, ініціатори позову до журналіста та правозахисника Віктора Котенка наче й забули. По-друге,у ході судового засідання виявилося, що найвище міліцейське керівництво області видає розпорядження відслідковувати всі журналістські матеріали щодо своєї діяльності та найбільш резонансні публікації оскаржувати у судах. Принаймні, про одне із таких розпоряджень колишнього начальника обласного УМВС, датоване травнем 2012 року, йшлося у ході засідання апеляційного суду 29 травня 2013 року. По-третє, під час проведення судового засідання виступили залучені стороною відповідача свідки. І от  якраз свідки розповіли чи не найбільше фактів та випадків порушень, недоліків та зловживань у роботі міліції. Не треба  навіть брати до уваги показники вимірів соціології, яка фіксує рівень довіри населення України до правоохоронців на рівні  всього кількох відсотків. Варто прибути на таке ось судове засідання, яке проходило 29 травня 2013 року у цивільній справі за позовом Миколи Будзінського до Віктора Котенка у залі Житомирського апеляційного суду. Позивач намагався домогтися за допомогою суду спростувати інформацію про те, що він, як високий міліцейський чин, виявляється, «кришує» порушення, які допускаються працівниками Черняхівського РВ УМВС. Слово «кришує», яке зустрічається у матеріалах журналіста Віктора Котенка, чомусь найбільше не подобається міліціонерам, хоча нічого «крамольного» у тому слові немає. Якби міліціянти добре знали лексику  сучасної української мови, то вони розуміли б, що мова йде про звичайні службові недбальство та халатність, корпоративну солідарність «братів по погонах» та намагання не виносити сміття із хати. У даному випадку-із хати міліцейського відомства, яке у народі має давно відому і не дуже пристойну  назву. Звичайно, засоби масової інформації повинні певним чином «фільтрувати» інформацію, яку розповідають громадяни про роботу та своє ставлення до міліції. Мають бути взяті коментарі, вислухані різні точки зору. Однак як бути, коли людина (до речі, яка під час судового засідання в апеляційному суді виступала у ролі свідка) говорить на камеру та мікрофон журналіста про те, що працівники Черняхівського райвідділу міліції продавали чи «діставали» за винагороду наркотичні засоби для жителів містечка? Або, як бути із свідченнями іншого свідка, який розповідав суддям про свої взаємостосунки із міліціонерами (обласного центру) під час відвідин Житомира вищими посадовцями держави. Виявляється, у нас для того, аби обмежити спілкування народу із правителями під час їх візитів до Житомира, міліція відстежує найбільш «балакучих» правдошукачів і на певний час їх затримує. Аби вони не бентежили своїми питаннями увагу чи гарний настрій Президента України, який під час «проходки» від авто до приміщення адміністрації (театру і т.п.) раптом підійде до натовпу людей із метою «поспілкуватися». Про права людини, про закони, про міліцейську честь та покликання «ловити бандитів» у вище наведених прикладах очевидно місця немає.


На превеликий жаль, події останніх тижнів, які проходили в Україні, засвідчують про наростаючий конфлікт міліції не лише із народом, але й із журналістами. Людьми, покликаними розповідати,досліджувати, коментувати, збирати інформацію для поширення її у середовищі громади. Відвідини залу апеляційного суду Житомирської області лише зайвий раз показали та довели, що стосунки журналістів та правоохоронців ще дуже далекі від норм, запроваджених у цивілізованому суспільстві. До того ж, судові справи за позовами міліціонерів стосовн Віктра Котенка продовжуються. Так що й надалі інформації  щодо роботи міліцейських чиновників не бракуватиме. А надходитиме вона прямо із залу суду.

Віктор Першко

Третій сектор

Добавить комментарий