Голова суду Кулик, суддя Грубіян, адвокат Леся Петрівна, рецидивіст Костриця, або Суддівський склероз | СБУ

Служба Безпеки Українців

30 Ноябрь 2014

Коментарi:

0
 Ноябрь 30, 2014
 0

 Інформація про те, як суддя Грубіян з компанією забороняв свободу слова на Житомирщині

Початок історії тут: Незакінчене вбивство (як Олександр Костриця не добив Сергія Ковальчука)

ПРОДОВЖЕННЯ

 Голова Червоноармійського суду Петро Кулик під тягарем юридичних аргументів був змушений винести ухвалу про неможливість притягнення журналіста до відповідальності за здійснення законної журналістської діяльності. Але згодом забудькуватий суддя не лише «забув» надіслати журналісту відповідну ухвалу, але й повторно викликав до суду Віктора Котенка у тій самій ролі ... співвідповідача. Але коли ознайомився з зареєстрованими клопотаннями, що надав журналіст, в яких чорним по білому перераховувались суддівські порушення законодавства, то не на жарт перелякався, оголосив перерву і вже через лічені хвилини  в нього з'явилась заява від позивачки пані міліційної слідчої ... про відмову від позовних вимог. Повна капітуляці! На цьому справу було ганебно закінчено. Якщо, звісно,  суддівський склероз не є хронічним і слухання не почнуться знову.
Але це ще не все. Пан Костриця звернувся до Житомирського районного суду з позовом про захист честі, гідності й ділової репутації (рецидивіста?), оскаржуючи лише малюсенький епізод — титри у відеоролику з інформацією про «Сашу — півника». На цій підставі він намагався визнати всю публікацію недостовірною і, що закономірно, швидко той суд програв.
Але це ще не все... Вгадайте, хто захищав інтереси Олександра Костриці у Житомирському районному суді ? Леся Петрівна, донька голови Червоноармійського районного суду Петра Кулика! Сімейний підряд?
Але й це ще не все! Суддя Грубіян, котрий розглядав цю справу, тишком — нишком прийняв ще й окрему таємну ухвалу про те, що журналіст нібито кинув виклик ... суспільству, котре він не поважає, тому що, мовляв, не прибрав з відеоролика міцні слова окремих інтерв'юерів. Пан суддя не вказав, які саме слова вдарили його у макітру, немов блискавка, що спричинило раптовий напад того самого загадкового захворювання, «суддівського склерозу» — в судовому засіданні конкретно про «не такі» слова питання не розглядалось взагалі. Тому можна припустити, що суддя — вигадник відчуває оргазм від слів «дякую», «будь ласка» тощо. А ще Грубіян свідомо «забув» надати копію свого рішення (чи діагнозу?) журналісту і відправив ухвалу, котра не встигла набути законної сили, для вжиття юридичних наслідків (розстрілу?) аж до Києва, до Комісії з журналістської етики та Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі ! Цей суддя, не маючи на те жодних законних підстав, нагло збрехав, що він нібито «встановив факти прояву неповаги журналіста — розслідувача до споживачів інформації та суспільства в цілому» ! Я не шуткую, читайте документи. Виявляється, викриття фактів корупції у правоохоронних органах, оприлюднення обставин злочинів — це «неповага до суспільства в цілому».  Суддя Житомирського районного суду був впевнений, що журналіст вчасно не довідається про цей хворобливий наклеп і так поспішав, що навіть не дочекався закінчення терміну на апеляційне оскарження. Але помилився Грубіян, адвокату журналіста стало відомо про секретний опус і незабаром цю ганьбу, котра смердить 1937 роком, буде розглядати апеляційний суд ...
Згодом ми оприлюднимо аудіозаписи судових слухань і я сподіваюсь, що люстрація не омине перевертнів у суддівських мантіях.
ГАНЬБА СУДДІ ГРУБІЯНА 12345 (як бачите, окрему таємну ухвалу суддя журналісту не надіслав)
ГАНЬБА ОЛЕКСАНДРА КОСТРИЦІ: 123  (зверніть увагу — суддя чомусь втаємничив представника позивача адвоката Лесю Петрівну)
А поки що просторами інтернету гуляє поширений свідомою громадськістю аудіозапис з доволі цікавою інформацією і про Кулика, і про Лесю Петрівну, і про Сашу Кострицю та інших «пернатих»...
Ось ця родзинка:
Перлина , родзинка , діамант , золотоперсик ... Співрозмовники і автори запису нам не відомі.
Ще багато чого є ...
03.12.2014р. надійшла інформація про те, що невдовзі Олександр Костриця відбудеться лише легким судовим переляком, тобто уникне покарання, що й не дивно для суду, яким керують старорежимні кулики; на постраждалих та свідків чиниться шалений тиск, їх обробляють звичними міліційно — бандитськими методами — це погрози, виклики до різних інстанцій тощо, людей наполегливо залякують. На мене теж тиснуть — деякі абоненти пишуть розмови диктофонами, настирливо вимагають, щоб прибрав останнього ролика зі свого сайту,  на що я категорично не погоджуюсь, тому що мова йде про суспільно важливі речі, про суспільно небезпечні злочини. Мій веб- сайт, що хочу, те й розміщую, кому не подобається — не заходьте. А всю мережу інтернету я тим більше не можу і не хочу контролювати. В Україні проголошено свободу слова і невдовзі згинуть, як роса на сонці, продажні перевертні у погонах, мантіях, з прокурорськими званнями...  А свобода слова залишиться
Про дату розгляду судом апеляційної інстанції ГАНЬБИ СУДДІ ГРУБІЯНА 12345 за позовом журналіста громадськості буде повідомлено найближчим часом — справа ж резонансна, вже після повалення режиму Януковича журналістів продовжують цькувати.
17.12.2014р. Апеляційний суд Житомирської області скасував окрему ухвалу судді Грубіяна з Житомирського районного суду про застосування до журналіста Віктора Котенка юридичних репресій (див. Ухвала Апеляційного суду Житомирської області I, IIIII). Із змісту судового вердикту вбачається, що суддя Житомирського районного суду прийняв незаконне і безпідставне рішення. Тобто, якщо відкинути юридичні терміни, суддя Грубіян, виконуючи замовлення по цькуванню журналіста,  окрему ухвалу висмоктав з пальця.
Хто ж є замовниками переслідування журналіста Котенка? Колись по телебаченню крутили кіно «Елен та її команда», в даному випадку можна сказати, що з тих самих пальців відсмокчують «Леся і її команда», хоча пані Леся грає в цьому угрупованні не головну роль. Головні бандюги роками сидять в обласних управліннях СБУ, МВС на керівних посадах і смикають за різні нитки: міліція, податкова, прокуратура, грабіжники, вбивці тощо. Повірте, це не жарти, це дуже небезпечно і підтверджувальна інформація такої діяльності є. Мова йде не лише про рядових сбучених корумпованих шісток з прізвищами тичини, євтушки і йменнями олександрів васильовичів...
У даному випадку зазнав поразки хитромудрий план чекистів, кінцевою метою якого було позбавити правозахисника того, що найбільше дратує мафію — статуса журналіста. І якщо Комісія з питань журналістської етики є лише громадською організацією, то Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі покликана боротися з проявами ворожої діяльності ЗМІ, у тому числі закордонних. Уловлюєте кадебешний нахил? Виходить, що житомирські чекісти — перевертні руками судді Грубіяна пошили справу, розгляд якої доручили своїм столичним колегам.
Але, дякувати Богу, не всі судді однакові і не всюди у гебешників відсмокчують з пальців, в Україні повно й порядних людей.
Я сподіваюсь, що врешті — решт народ прибере ракові пухлини та повністю ліквідує такі злочинні структури, як МВС і СБУ.
А поки що судді Грубіяну та «Лесиній команді» нема чого хвилюватись, тому що їх спокій надійно охороняють «пацюки плаща і кинджала» — Пацюки УСБУ в Житомирській області 1, 2, 3 ; I, II

Добавить комментарий